Гендерна рівність
За результатами опитування, проведеного UNFPA в Україні 22% жінок (у віці 15–49 років) за своє життя принаймні раз пережили одну з форм фізичного або сексуального насильства; ОБСЄ 22% українських жінок (віком від 18 до 74 років) стверджують, що вони зазнали фізичного або сексуального насильства від іншої, ніж партнер, особи. 28% жінок, у яких був раніше партнер, зазначають, що вони зазнали фізичного або сексуального насильства з його боку. Загалом, 67% жінок стверджують, що у віці від 15 років і старшому вони зазнали психологічного, фізичного або сексуального насильства з боку партнера або іншої особи. Щодо чоловіків такої статистики майже немає, адже через стереотипні уявлення щодо поведінки жінок і чоловіків, існує підвищена вірогідність того, що чоловіки взагалі не будуть звертатись за допомогою. У результаті дисбаланс прав і можливостей, стереотипні уявлення про роль жінки та дискримінація роблять жінок уразливими до насильницьких ситуацій.
Серед факторів впливу, що значно підвищують ризик виникнення ГЗН, можна зазначити:
• переміщення;
• бідність;
• складні життєві обставини;
• залежності (алкогольна, наркотична);
• низький рівень освіти;
• інвалідність;
• військовий конфлікт;
• належність до меншин.
Декларація про викорінювання насильства щодо жінок, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 р. виділяє три форми насильства за ознакою статі: фізичне, статеве і психологічне насильство. Більш пізні правові акти (як на національному, так і на регіональному рівні) закріплюють вже чотири форми насильства: фізичне, економічне, сексуальне, психологічне.
Види ГЗН:
• Сексуальне домагання;
• Зґвалтування;
• Переслідування;
• Каліцтво жіночих геніталій;
• Примусовий аборт;
• Примусова стерилізація;
• Примусовий шлюб
На жаль громада та органи влади не завжди сприймають серйозно пережите жінками насильство, відповідно кривдники уникають справедливого покарання, таким чином, вразливість жінок щодо подальшого насильства ще більше посилюється.
Термін „гендер” – означає різні соціальні ролі, обов’язки та ідентичності жінок і чоловіків та співвідношення сил між жінками й чоловіками у певному суспільстві. Гендерні ролі та гендерні відносини у різних країнах і культурах відрізняються й можуть бути різними навіть у різних груп одного суспільства.
Термін „стать” стосується біологічних відмінностей між жінками і чоловіками.
Гендерна рівність означає, що всі людські істоти мають свободу для розвитку своїх особистих здібностей та свободу вибору без обмежень, пов’язаних із жорстко закріпленими гендерними ролями. Тобто різна поведінка, прагнення та потреби жінок і чоловіків враховуються, оцінюються й підтримуються рівним чином. (Європейська Комісія, 2004). Рівність не означає, що жінки та чоловіки стануть однаковими, але права, обовʼязки та можливості жінок і чоловіків не залежатимуть від того, народилися вони жінками чи чоловіками. Рівність між жінками та чоловіками розглядається як питання прав людини та як необхідна умова і показник сталого людиноцентричного розвитку. Забезпечення гендерної рівності є серйозним ресурсом економічного та соціального розвитку та безпеки, який в Україні поки що використовується недостатньо.
Національна соціальна сервісна служба України, як центральний орган виконавчої влади, реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, зокрема, з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
До основних завдань Нацсоцслужби у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків належить:
- участь у розробленні заходів, спрямованих на забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства;
- підготовка пропозицій щодо формування Національного плану дій стосовно впровадження гендерної рівності;
- узагальнення виконання державних програм з питань гендерної рівності;
- здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контроль за дотриманням гендерної рівності під час вирішення кадрових питань у центральних і місцевих органах виконавчої влади;
- організація навчання державних службовців з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
- підготовка разом з іншими центральними органами виконавчої влади науково обґрунтовані пропозиції щодо забезпечення гендерної рівності;
- організація в установленому порядку проведення наукових та експертних досліджень з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
- проведення моніторингу та узагальнення результатів забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у різних сферах життя суспільства;
- облік випадків дискримінації за ознакою статі, узагальнення інформації про такі випадки, внесення пропозицій щодо їх усунення;
- вжиття заходів для скасування дискримінаційних норм, виявлених за результатами гендерно-правової експертизи законодавства.
З дитинства нас оточують уявлення про те, що існують “чоловічі” й “жіночі” обов’язки: хлопчики мають бути сильними й не плакати, а дівчатка - тихими й турботливими. Такі установки глибоко вкорінені в нашій культурі та впливають на вибір професії, стиль життя й навіть на ставлення до себе та інших. Рівноправність чоловіків та жінок – це невід’ємна частина прав людини, вона є передумовою демократії та соціальної справедливості. Україна, як демократична держава, прагне забезпечити гендерну рівність в усіх сферах життя.
Гендерна рівність - це про рівні можливості для всіх, а не про повернення до минулого, коли жінок спалювали на вогнищах за красу і називали відьмами. Чоловіки теж виграють від знищення цих старих уявлень, які змушують їх завжди бути “годувальниками” та жертвувати особистими мріями чи сімейним щастям. Рівність дає змогу кожному обирати свою роль у житті, незалежно від статі, і створює суспільство, де людей оцінюють за здібностями, а не упередженнями.
Гендерна рівність передбачає суспільство, в якому і жінки, і чоловіки володіють рівними можливостями, правами та обов’язками в усіх сферах життя. Рівність між жінками та чоловіками - це коли представники обох статей можуть на рівних мати доступ до освіти і охорони здоров’я, управління і влади, мають рівні можливості досягти фінансової незалежності, працюючи на когось або керуючи власним бізнесом, реалізації своїх особистісних та професійних потреб та інтересів. Критичним аспектом у досягненні гендерної рівності є наділення жінок повноваженнями і більш широкими можливостями в різних сферах розвитку суспільства, а також залучення чоловіків до процесу досягнення гендерної рівності.
Органами, установами та організаціями, наділеними повноваженнями у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, є:
- Верховна Рада України;
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
- Кабінет Міністрів України;
- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
- органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, визначені в їх складі уповноважені особи (координатори) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
- громадські об’єднання.
Відповідно до Закону України “Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок” гендерна рівність трактується як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Особи, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Важливо! Кожен може отримати підтримку і інформацію, хто піддається суспільної нерівності, насильству, у близьких відносинах, друзі тих, хто піддається насильству, а також ті, хто застосовує насильство. Не має значення, чи насильство триває або мало місце раніше.
Відповідно, на державному рівні - є Міністерство соціальної політики України, як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання гуманітарної допомоги, тощо.
