Гендерна рівність
ВИТОКИ ТА ПРИЧИНИ НАСИЛЬСТВА ЗА ОЗНАКОЮ СТАТІ ФОРМИ, ВИДИ ТА КОНТЕКСТ НАСИЛЬСТВА ЗА ОЗНАКОЮ СТАТІ
За результатами опитування, проведеного UNFPA в Україні 22% жінок (у віці 15–49 років) за своє життя принаймні раз пережили одну з форм фізичного або сексуального насильства; ОБСЄ 22% українських жінок (віком від 18 до 74 років) стверджують, що вони зазнали фізичного або сексуального насильства від іншої, ніж партнер, особи. 28% жінок, у яких був раніше партнер, зазначають, що вони зазнали фізичного або сексуального насильства з його боку. Загалом, 67% жінок стверджують, що у віці від 15 років і старшому вони зазнали психологічного, фізичного або сексуального насильства з боку партнера або іншої особи. Щодо чоловіків такої статистики майже немає, адже через стереотипні уявлення щодо поведінки жінок і чоловіків, існує підвищена вірогідність того, що чоловіки взагалі не будуть звертатись за допомогою. У результаті дисбаланс прав і можливостей, стереотипні уявлення про роль жінки та дискримінація роблять жінок уразливими до насильницьких ситуацій.
Серед факторів впливу, що значно підвищують ризик виникнення ГЗН, можна зазначити:
• переміщення;
• бідність;
• складні життєві обставини;
• залежності (алкогольна, наркотична);
• низький рівень освіти;
• інвалідність;
• військовий конфлікт;
• належність до меншин.
Декларація про викорінювання насильства щодо жінок, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 р. виділяє три форми насильства за ознакою статі: фізичне, статеве і психологічне насильство. Більш пізні правові акти (як на національному, так і на регіональному рівні) закріплюють вже чотири форми насильства: фізичне, економічне, сексуальне, психологічне.
Види ГЗН:
• Сексуальне домагання;
• Зґвалтування;
• Переслідування;
• Каліцтво жіночих геніталій;
• Примусовий аборт;
• Примусова стерилізація;
• Примусовий шлюб
На жаль громада та органи влади не завжди сприймають серйозно пережите жінками насильство, відповідно кривдники уникають справедливого покарання, таким чином, вразливість жінок щодо подальшого насильства ще більше посилюється.
Термін „гендер” – означає різні соціальні ролі, обов’язки та ідентичності жінок і чоловіків та співвідношення сил між жінками й чоловіками у певному суспільстві. Гендерні ролі та гендерні відносини у різних країнах і культурах відрізняються й можуть бути різними навіть у різних груп одного суспільства.
Термін „стать” стосується біологічних відмінностей між жінками і чоловіками.
Гендерна рівність означає, що всі людські істоти мають свободу для розвитку своїх особистих здібностей та свободу вибору без обмежень, пов’язаних із жорстко закріпленими гендерними ролями. Тобто різна поведінка, прагнення та потреби жінок і чоловіків враховуються, оцінюються й підтримуються рівним чином. (Європейська Комісія, 2004). Рівність не означає, що жінки та чоловіки стануть однаковими, але права, обовʼязки та можливості жінок і чоловіків не залежатимуть від того, народилися вони жінками чи чоловіками. Рівність між жінками та чоловіками розглядається як питання прав людини та як необхідна умова і показник сталого людиноцентричного розвитку. Забезпечення гендерної рівності є серйозним ресурсом економічного та соціального розвитку та безпеки, який в Україні поки що використовується недостатньо.
Національна соціальна сервісна служба України, як центральний орган виконавчої влади, реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, зокрема, з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
До основних завдань Нацсоцслужби у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків належить:
- участь у розробленні заходів, спрямованих на забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства;
- підготовка пропозицій щодо формування Національного плану дій стосовно впровадження гендерної рівності;
- узагальнення виконання державних програм з питань гендерної рівності;
- здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контроль за дотриманням гендерної рівності під час вирішення кадрових питань у центральних і місцевих органах виконавчої влади;
- організація навчання державних службовців з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
- підготовка разом з іншими центральними органами виконавчої влади науково обґрунтовані пропозиції щодо забезпечення гендерної рівності;
- організація в установленому порядку проведення наукових та експертних досліджень з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
- проведення моніторингу та узагальнення результатів забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у різних сферах життя суспільства;
- облік випадків дискримінації за ознакою статі, узагальнення інформації про такі випадки, внесення пропозицій щодо їх усунення;
- вжиття заходів для скасування дискримінаційних норм, виявлених за результатами гендерно-правової експертизи законодавства.
З дитинства нас оточують уявлення про те, що існують “чоловічі” й “жіночі” обов’язки: хлопчики мають бути сильними й не плакати, а дівчатка - тихими й турботливими. Такі установки глибоко вкорінені в нашій культурі та впливають на вибір професії, стиль життя й навіть на ставлення до себе та інших. Рівноправність чоловіків та жінок – це невід’ємна частина прав людини, вона є передумовою демократії та соціальної справедливості. Україна, як демократична держава, прагне забезпечити гендерну рівність в усіх сферах життя.
Гендерна рівність - це про рівні можливості для всіх, а не про повернення до минулого, коли жінок спалювали на вогнищах за красу і називали відьмами. Чоловіки теж виграють від знищення цих старих уявлень, які змушують їх завжди бути “годувальниками” та жертвувати особистими мріями чи сімейним щастям. Рівність дає змогу кожному обирати свою роль у житті, незалежно від статі, і створює суспільство, де людей оцінюють за здібностями, а не упередженнями.
Гендерна рівність передбачає суспільство, в якому і жінки, і чоловіки володіють рівними можливостями, правами та обов’язками в усіх сферах життя. Рівність між жінками та чоловіками - це коли представники обох статей можуть на рівних мати доступ до освіти і охорони здоров’я, управління і влади, мають рівні можливості досягти фінансової незалежності, працюючи на когось або керуючи власним бізнесом, реалізації своїх особистісних та професійних потреб та інтересів. Критичним аспектом у досягненні гендерної рівності є наділення жінок повноваженнями і більш широкими можливостями в різних сферах розвитку суспільства, а також залучення чоловіків до процесу досягнення гендерної рівності.
Органами, установами та організаціями, наділеними повноваженнями у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, є:
- Верховна Рада України;
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
- Кабінет Міністрів України;
- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
- органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, визначені в їх складі уповноважені особи (координатори) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
- громадські об’єднання.
Відповідно до Закону України “Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок” гендерна рівність трактується як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Особи, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Важливо! Кожен може отримати підтримку і інформацію, хто піддається суспільної нерівності, насильству, у близьких відносинах, друзі тих, хто піддається насильству, а також ті, хто застосовує насильство. Не має значення, чи насильство триває або мало місце раніше.
Відповідно, на державному рівні - є Міністерство соціальної політики України, як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання гуманітарної допомоги, тощо.
Рівні права жінок та чоловіків
ДИСКРИМІНАЦІЯ ЗА ОЗНАКОЮ СТАТІ
Дискримінація за ознакою статі – дії чи бездіяльність, що виражають будь-яке розрізнення, виняток або привілеї за ознакою статі, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків. Проблема порушення прав жінок є глобальною: 2/3 всієї роботи у світі виконують жінки, за це вони отримують лише 5 % світових прибутків. Жінки в середньому отримують на 30-40 % нижчу платню, ніж чоловіки. З 1,3 мільярда найбідніших людей світу абсолютна більшість - жінки, 75 % із 960 мільйонів неписьменних людей у світі-жінки. Жінки володіють лише 1 % всієї власності світу.
Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування в межах своєї компетенції забезпечують надання жінкам і чоловікам рівних прав та можливостей:
- здійснюють виконання загальнодержавних та регіональних програм з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
- створюють умови для поєднання жінками і чоловіками професійних і сімейних обов`язків;
- забезпечують доступні соціально-побутові послуги, включаючи догляд за малолітніми дітьми, організацію дошкільного виховання та забезпечення дитячого дозвілля;
- проводять просвітницьку діяльність з питань гендерної рівності; співпрацюють з об`єднаннями громадян щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Експертна рада з питань розгляду звернень за фактами дискримінації за ознакою статі є консультативно-дорадчим органом та створюється з метою розгляду, обліку та узагальнення звернень з питань дискримінації за ознакою статі та підготовки пропозицій щодо їх усунення. Експертна рада діє на громадських засадах.
Основними функціями Експертної ради є:
- розгляд, облік і узагальнення звернень з питань дискримінації за ознакою статі та вжиття відповідних заходів за результатами їх розгляду;
- підготовка пропозицій щодо розробки проектів нормативно-правових актів з питань недопущення всіх форм дискримінації за ознакою статі та висновків;
- підготовка висновків, пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення нормативно–правових актів з метою їх відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Формою роботи Експертної ради є засідання, які проводяться за необхідності, але не рідше одного разу на квартал.
Гендерна нерівність або дискримінація бере початок з давніх стереотипів, які укріпилися в нашій свідомості. Саме через соціальні бар’єри багато людей досі відкидають концепцію рівності. Мова йде про нав’язані соціальні ролі чоловіків і жінок, стереотипи щодо їх сили, витривалості чи інтелекту. Хибні й примітивні очікування, що чоловік народжений для тяжкої роботи, а жінка - для виховання дітей так довго транслювалися з медіа, реклами та кіно, що для їх остаточного викорінення треба багато часу та зусиль.
Досягнення гендерної рівності має нескінченний перелік переваг:
- Розвиток бізнесу (гендерна різноманітність покращує організацію інновацій та продуктивності);
- Розвиток економіки (значну роль у цьому відіграє усунення гендерного розриву в оплаті праці);
- Покращення здоров’я (якщо гендерну рівність буде реалізовано у сфері охорони здоров’я – жінки отримають більш якісний догляд, що призведе до поліпшення загального стану здоров’я суспільства);
- Позитивні зміни в родині (оскільки жінки вважаються основними особами, що доглядають за дітьми, чоловіки часто не можуть отримати відпустку наприклад в літні місяці. Проте, коли чоловіки, і жінки зможуть брати відпустку для сім’ї без дискримінації за ознакою статі, це зміцнить сім’ю);
- Залучення жінок до політики (більшість політичних систем, орієнтовані на чоловіків. Якби гендерну рівність було реалізовано, набагато більше жінок, може бути залучено до політичного процесу, це включає політичне лідерство).
Принцип гендерної рівності закріплений у Конституції України. Стаття 24 Конституції закріплює рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Окрім даної норми, гендерної рівності торкаються статті 21, 51. Частина третя статті 24 Конституції України безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок та чоловіків забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї тощо.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про забезпечення рівних прав та обов'язків жінок і чоловіків» особа, яка вважає, що стосовно неї застосовано дискримінацію за ознакою статі, має право звернутися зі скаргою до державних органів, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до суду а також до Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок у разі, якщо вичерпані внутрішні засоби правового захисту.
Окрім того, Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, прийняту в 1979 році, Конвенцію № 156 про працюючих з сімейними обов’язками, підсумкові документи Всесвітньої конференції з прав людини (Відень, 1993), Конвенцію про ліквідацію насильства щодо жінок, Конвенцію про громадянські та політичні права, Конвенцію про соціальні, економічні та культурні права (1976 року).
На виконання міжнародних зобов’язань парламентом України прийнято Закон України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” від 8 вересня 2005 року, згідно якого державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків спрямована на:
. утвердження гендерної рівності;
. недопущення дискримінації за ознакою статі;
. застосування позитивних дій;
. забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;
. забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків;
. підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;
. виховання і пропаганду серед населення України культури гендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;
. захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.
Окремий розділ Закону присвячено: забезпеченню рівних виборчих прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації (ст. 11-12); забезпеченню рівних можливостей жінок і чоловіків у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування (ст. 13); у здобутті освіти та професійній підготовці (ст. 14-15), у праці та одержані винагороди за неї (ст. 16-17), у сфері підприємництва (ст. 18), у соціальній сфері (ст. 21-25).
Варто зазначити, що у статті 17 Закону України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” держава зобов’язує роботодавця не лише створювати умови праці, що дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі; забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками; здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці; вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці; вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань, але й забороняє роботодавцям в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, що може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.
Законом також передбачається цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Гендерна рівність - це не просто модна тенденція чи теоретична концепція, а фундаментальний принцип, без якого неможливий сталий розвиток сучасного суспільства.
Гендерна рівність - це не про примушення жінок до виконання “чоловічих” завдань чи навпаки. Це про зняття ярликів і стереотипів, що принижують цінність людської праці.
Гендерна рівність - це не про фізичну схожість або одноманітність у роботі. Це насамперед про рівне визнання цінності людської праці, незалежно від того, хто її виконує.
Гендерна рівність знижує рівень насильства, адже суспільства, де жінки мають більше прав і впливу, зазвичай демонструють вищий рівень толерантності й гармонії. Також рівність сприяє зменшенню розриву у рівні тривалості життя між чоловіками й жінками, оскільки зменшується психологічний тиск, пов’язаний зі стереотипними очікуваннями щодо обох статей.
Мабуть з дитинства ти, як і твої ровесники, мріяли бути щасливими. Але, щоб досягти омріяного щастя і займатися тим, до чого лежить душа і є хист, ми повинні мати рівні можливості для навчання, лікування, створення сім’ї, здобуття професії, отримання цікавої і добре оплачуваної роботи, незалежно від того, якої ти статі – хлопець чи дівчина.
Крок за кроком ми покращуємо своє законодавство та менталітет, усуваючи диспропорції рівності прав і можливостей жінок і чоловіків у різних сферах суспільних відносин, зокрема прояви сексизму, які все ще залишаються притаманними українському суспільству, попри те, що жінки в Україні і в умовах російсько-української війни продовжують невпинно руйнувати усталені стереотипи щодо соціальних ролей жінок і чоловіків.
